Державна установа
"Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб
Міністерства охорони здоров'я України"

  Качина лихоманка», Гарячка Західного Нілу

В Україні наявні 24 ензоотичні території з гарячкою Західного Нілу (далі ГЗН). З 2006р. зареєстровано 89 випадків захворювань на ГЗН, один закінчився летально. Майже половина їх виявлена в Запорізькій області, 27%  в Полтавській області.

В Івано-Франківській області, згідно ентомологічних спостережень (2011-2015рр., наявні комарі Culeх, Aedes, Anopheles та осередки перебування перелітних птахів. Тобто існує ймовірність даного захворювання серед краян.

Гарячка Західного Нілу (енцефаліт Західного Нілу, західнонільський енцефаліт, «качина гарячка», англ.West Nile fever) — гостра зоонозна арбовірусна хвороба з трансмісивним механізмом передачі, що у тяжких випадках характеризується гарячкою, запаленням мозкових оболонок і речовини головного мозку, лімфаденопатією, ураженням слизових оболонок, екзантемою.

Гарячку Західного Нілу відносять до тих хвороб, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров'я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах та увійшли до переліку подій, які можуть являти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я й попадають під регуляцію сучасними Міжнародними медико-санітарними правилами (ММСП) 2005 р.

Головним джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, які у крові мають високі концентрації вірусу, а він циркулює в них до 2 тижнів. Значно менше значення мають як резервуар деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани, тому що в них концентрація вірусу значно менша, і зберігається він в них нетривало.

Є два типи осередків при гарячці Західного Нілу. Сільські осередки створюють болотяні птахи та орнітофільні комарі. Домашні екзотичні птахи, а також ворони, голуби разом з певними «міськими» видами комарів роду Culex формують антропургічні осередки. Епізоотичним процесом можуть охоплюватися також свійські птахи (гуси, качки) і тварини (коні, собаки, коти, кролі), але як джерела інфекції вони не мають такого значення, як дикі птахи.

Хвороба є трансмісивною арбовірусною інфекцією. Переносники захворювання — численні види комарів родів Culex, Aedes та Anopheles. Комарі інфікуються під час харчування кров'ю інфікованих птахів. В кінцевому підсумку вірус потрапляє в слинні залози комара. Під час укусів комарів вірус може потрапляти в організм людей і тварин, де він здатний розмножуватися і призводити до хвороби. В комарів існує вертикальне передавання вірусу своєму потомству. Вкрай рідко можливе контактне зараження кров'ю тварин. Дуже незначна частка випадків інфікування людей відбувається при трансплантації органів, переливанні препаратів крові, грудному вигодовуванні, вертикальній трансплацентарній передачі вірусу Західного Нілу від матері до дитини. На сьогоднішній день немає документально зареєстрованих випадків передачі цього вірусу від людини до людини. Але зареєстровано випадки внутрішньолабораторного зараження.

Сприйнятливість людей до хвороби є високою. Частіше хворіють сільські мешканці, а також мешканці міст, які часто відвідують природне середовище, зокрема мисливці, рибалки (звідси одна із назв хвороби — «качина гарячка»). Після перенесеної хвороби формується стійкий напружений імунітет, повторні випадки захворювання не описані. Сезонність в Північній півкулі літньо-осіння.

Опорними симптомами гарячки Західного Нілу є розвиток хвороби у відповідній місцевості після укусів комарів, гострий грипоподібний початок, макуло-папульозні висипання на тулубі, генералізована лімфаденопатія, збільшення печінки та селезінки. При ураженні нервової системи — менінгеальний синдром, загальномозкові явища, ознаки вогнищевого ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі). Однак через неспецифічність проявів гарячки Західного Нілу вважають за необхідне при наявності серозного менінгіту, енцефаліту у зонах поширення гарячки Західного Нілу в літньо-осінній період обов'язково проводити в комплексному обстеженні й специфічне дослідження на цю інфекцію.

Специфічна діагностика:

Серологічний — ІФА з виявленням IgM до вірусу в сироватці крові з 5-го дня хвороби в парних сироватках або сероконверсія (поява IgG);

полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);

вірусологічний (виявлення вірусу з крові і лікворі в перші 5 днів хвороби на культурах клітин або шляхом зараження новонароджених мишей з кінцевою ідентифікацією збудника методом (РІФ).