Державна установа
"Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб
Міністерства охорони здоров'я України"

У зв’язку зі зниженням температури повітря актуальнішою стає проблема безпечного виконання робіт на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях.

Низька температура характерна для робіт, які виконуються на відкритому повітрі  і в неопалюваних приміщеннях в холодний період року, а також при обслуговуванні штучно охолоджуваних приміщень, зокрема, холодильних камер.

 

Важливо, що мікрокліматичні умови на робочому місці, у виробничих приміщеннях – найважливіший санітарно-гігієнічний фактор, від якого залежить стан здоров’я та працездатність людини. До показників мікроклімату повітря робочої зони відносяться температура, відносна вологість, швидкість руху повітря.

Слід зауважити, що стан людини залежить  від фізичної активності, якості одягу, тривалості впливу несприятливих метеорологічних факторів, а також адаптації до умов праці і теплової стійкості. Необхідно пам’ятати, що тривала дія на організм людини низької температури, високої відносної вологості погіршує самопочуття, знижує продуктивність праці і часто призводить до різних захворювань і порушень стану здоров’я.

Охолоджувальний мікроклімат – поєднання параметрів мікроклімату, за якого відбувається зміна теплообміну організму, що призводить до появи загального або локального дефіциту тепла в організмі. При гігієнічній оцінці в умовах охолоджувального мікроклімату (в неопалювальних приміщеннях та на відкритому просторі) умови праці оцінюються не нижче ступеня 3,1, тобто шкідливий.

Основним нормативним документом, що регламентує параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСН «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» № 3.3.6.042-99, затверджені Постановою Міністерства охорони здоров’я України від 01.12.99 № 42. Цей документ встановлює оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, допустиму температуру внутрішніх поверхонь приміщення (стіни, стеля, підлоги) і зовнішніх поверхонь технологічного обладнання, а також допустиму інтенсивність теплового випромінювання нагрітих поверхонь у приміщенні та відкритих джерел тепла (нагрітий метал, скло, відкритий вогонь тощо) для робочої зони – визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Не менш важливим є й те, що температурний чинник впливає як на працездатність людини, так і на функціонування засобів виробництва. Низькі температури повітря у робочій зоні належать до фізичних шкідливих і небезпечних факторів. Роботу за температури повітря – 10 С і нижче слід визнати такою, що проводиться у шкідливих умовах праці. За температури повітря, нижчої від – 30С, клас умов праці визначається як «небезпечний». У таких умовах не допускається проведення робіт, крім невідкладних.

 

Не менше значення при роботі у виробничому приміщенні має й вологість повітря. Так,  вона  оцінюється відносною вологістю, тобто відношенням абсолютної вологості до максимальної і вимірюється у відсотках. В метеопрогнозах та зведеннях про температуру повітря, крім показників вказується, як відчувається вказана температура організмом людини. Відчуття та вплив температури на організм залежить від показників швидкості руху повітря та відносної вологості. Для оцінки мікрокліматичних умов праці при роботі на відкритих територіях, у неопалювальних та холодних приміщеннях у холодний період року, слід враховувати показники швидкості руху повітря. При швидкості руху повітря понад 1м/с (вітер, протяги) нормативні рівні температури повітря, повинні бути збільшені на 2,2 С на кожний 1м/с підвищення швидкості.

Надважливим є й те, що роботодавець зобов’язаний обладнати помешкання для обігріву й відпочинку працівників. Перерви для обігріву застосовуються залежно від температури повітря й сили вітру на місці роботи і включаються в робочий час. Порядок надання перерв для обігріву і відпочинку регламентується колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При низьких температурних умовах повинен застосовуватись одяг з відповідною теплоізоляцією.

Крім того, важливим чинником роботи в зимовий період є перша допомога при обмороженні полягає в тому, що потерпілого потрібно перенести в тепле приміщення, зняти з нього одяг, взуття та укрити його ковдрою, напоїти гарячим чаєм та терміново звернутися до лікаря. Ні в якому разі при обмороженні не можна розтирати снігом потерпілого. Не рекомендовано також тримати відморожені кінцівки в гарячій воді, біля відкритого вогню, батареї: чутливість таких уражених тканин знижена і можливий випадок додаткового ураження шкіри. Як і опіки, обморожені ділянки тіла не можна змазувати спиртовими розчинами, маслами та жирами.

 

Отже, дотримуйтеся усіх правил роботи на відкритому повітрі та будьте здорові!

 

 

 

Лікар з гігієни праці відділу досліджень фізичних та хімічних факторів Центру 

Богдан Левицький